сумний осінній настрій і віра у житті — боротьба за людей і душі

 Сьогодня , як вкотре я лікую людей, але серед них є душі ,які приходять для того, щоб їм допомогти зрозуміти. Так от, — коли людині 30 років і з них 15 -вона наркоман — а останні рік алкоголік — і до смерті — один крок, вона просить допомоги.
Допомоги у поясненні чи спілкуванні. Колись світло мені подарували — і я його несу з собою, щоб дарувати, тим кому воно найбільш необхідне. Насправді, я не знаю кому потрібно саме зараз і саме — тепер, але вони приходять до мене і я говорю, те що відчуваю. І вже вкотре розумію що воюю за людські душі з тим -кого не називають , за тих хто хоче бути з Христом!
Чи солдат я чи воїн, чи просто хочу  і залишаюся у вірі — і чи хочу я зрозуміти щось більше для себе — через страждання інших, щоб їм допомогти — і щоб знайти себе у цьому — куди цей шлях?.
Так чого ж більше? — пошуку- розуміння — віри, чи спроби допомогти — тим хто стукає….????)))))) так я пробую допомогти, але насправді — кожен вільний і вирішує сам, доя себе. Але хтось мусить говорити про віру — в будь-який час — будь- коли і будь -де. )))))) для того щоб це світло не згасало у серці і моєму і того кому його хочу дарувати — щоб жити і вірити.