Архив за месяц: Сентябрь 2010

уже і не знаю з чого і почати … мені приємно, що все ж Ліля читає мої опуси і дописи, що Мариначка, є моїм другом, що редактори не пропускають пою сторіну, проте я не встигаю поновляти свою сторінку та врочисто присягаю, що всі свої думки споможуть викладати тут, на ЖЖ як я з любовю називаю журнал. )))) отож як тільки зявляться нові фото подій медичного світу і політичного у Львові — вони будуть — тут …))) я спробую зафотографувати нашу упрааву лікарського товариства у Львові — наші місцеві тусовки і т.інше

робота виступи пленуми симпозіуми —
така моя робота — нічого цікавого — наукова тусовка
пленум неврологів у Чернівцях висвітили навіть в мас- медіа одна з найбільших подій для неврологів у вересні
я доклад робила там )))) на фото стою в залі де докладала разом зі знайомою

Довго думала, що мої думки нікому не треба, воно так і є повірте, але фест у Шевченківському Гаю… заставив мене ожити, повірити і згадати, що я ще жива і радіти можу, не дивлячись на ті негаразди які так страшно і так сильно можуть знищити ту саму ідентифікацію. )) Так ось, у буремні 1990 — ті — Студентське Братство вірило і ми в ньому), що незалежність народиться і вона народилась, народилися перші ВИВИХИ у Львові — хто їх тепер памятає?, Хто памятає як ТарасЧубай Вперше заспівав легендарну «ВОНА», і «піду в далеки гори «, коли пісні «Плач еремії» звучали у Дзизі…. коли ми молоді вірили у незалежніст, коли голодували в Києві на Майдані, і коли нездалися, дивлячись на тепер — цих самих 20- ти річних дітей на фесті: їх підняті кулаки догори і руки, їх голови та очі, які надихають інших, хочеться скинути 20 років і піти далі …. скільки ще вистачить сил… допоми ми є, ми не здамося, без крові, не обійтися, хоча як це не сумно тепер визнавати, але тепер нас — таких значно більше — тепер — нас десятки тисяч — .. я хочу вірити, що за майже 20 років родилися — вони — наші наступники.. які стали іншими — вільними… і хай клич «Слава Нації — та смерть ворогам» як ніколи стане важливим.

враження неймовірні
гурт Плач еремій Тарас Чубай, та Кому вниз, Ірина Федина, «гурт Нескорені»
відбулась також реконструкція бою повстанців та НКВД
дивовоижно, але відродження духу і бажання співати рокових пісень саме зараз як ніколи доречно та тішить те шо молодих — менше 20 років було більше 2 000 — 5 000 тисяч і вони хотіли співати вони вимагали цих пісень — вони — це ми у 1990

вчора відбулася звітна міська конференція ВО СВОБОДА — відчутний бойовий дух
Слава Україні
Героям Слава!