страшно подумати і дивно згадати (роздуми про фестиваль)

Довго думала, що мої думки нікому не треба, воно так і є повірте, але фест у Шевченківському Гаю… заставив мене ожити, повірити і згадати, що я ще жива і радіти можу, не дивлячись на ті негаразди які так страшно і так сильно можуть знищити ту саму ідентифікацію. )) Так ось, у буремні 1990 — ті — Студентське Братство вірило і ми в ньому), що незалежність народиться і вона народилась, народилися перші ВИВИХИ у Львові — хто їх тепер памятає?, Хто памятає як ТарасЧубай Вперше заспівав легендарну «ВОНА», і «піду в далеки гори «, коли пісні «Плач еремії» звучали у Дзизі…. коли ми молоді вірили у незалежніст, коли голодували в Києві на Майдані, і коли нездалися, дивлячись на тепер — цих самих 20- ти річних дітей на фесті: їх підняті кулаки догори і руки, їх голови та очі, які надихають інших, хочеться скинути 20 років і піти далі …. скільки ще вистачить сил… допоми ми є, ми не здамося, без крові, не обійтися, хоча як це не сумно тепер визнавати, але тепер нас — таких значно більше — тепер — нас десятки тисяч — .. я хочу вірити, що за майже 20 років родилися — вони — наші наступники.. які стали іншими — вільними… і хай клич «Слава Нації — та смерть ворогам» як ніколи стане важливим.

фестиваль повстанської пісні Лента за Лентою ( Львів, Шевченківський ГАЙ)

враження неймовірні
гурт Плач еремій Тарас Чубай, та Кому вниз, Ірина Федина, «гурт Нескорені»
відбулась також реконструкція бою повстанців та НКВД
дивовоижно, але відродження духу і бажання співати рокових пісень саме зараз як ніколи доречно та тішить те шо молодих — менше 20 років було більше 2 000 — 5 000 тисяч і вони хотіли співати вони вимагали цих пісень — вони — це ми у 1990



Успіння Пресвятої Богородиці

успіння пресвятої Богородиці свято непросте, свято першої пречистої — як іноді кажуть )))) свято коли ми усі звертаємо свої очі з молитвами до Божої Матері нашої Богородиці з проханням помолитися за нас

Кінолев 2010

на Кінолеві — міжнародний український фестиваль незалежного кіно, представлено два білоруські фільми режисера: Сергія Ісакава: «Чорнобиль для Европи» та «генерал незакінченої війни» про генерала Булат-Булахович,
окрім цього прогриміли фільми: «Живі» про голодомор в Україні; На фото є презентація фільму: «Молитва за гетьмана Мазепу» покійного нині Іллєнака. Прогримів фільм: «Три історії Галичини», який окрім того номінований на канському кінофестивал- викликав шалену цікавість і успіх у глядачів Львова. Після фільму виступила одна із героїнь Ольга Ільків (яка вижила після увязненя у Володимирській тюрьмі) — звязкова УПА, виступ її викликав такий успіх, що власне став окремим резюме після фільму.
На фестивалі тільки два фільми викликали бажжання про них говорити:
це фільм Сергія Ісакава «Чоронобиль для Европи» — після чого була дискусія, що зображено на світлинах та кругний стіл, і виступ самої Ольгі ,та режисера після фільму О.Онишко «Три історії Галичини». Безумовно нікого не залишив у спокої виступ дружини і синів Іллєнка перед фільмом «молитва про гетьмана Мазепу» як і сам фільм справив глибоке і непросте враження про трагічну та страшну історію України, такий фільм став символом сучасного часу у такий непростий для України момент.